Як не втратити віру і прожити горе разом. «Опіка Ангела» як приклад організації, що підтримує батьків, які втратили дитину.

Мені хочеться, щоб ви не зіткнулися з втратою дитини. Якби вибір був за мною, я б обрала не мати такого досвіду. Втім, на жаль, тут вибір не за нами. Одна з чотирьох вагітностей закінчується втратою — викидень, завмерла вагітність, перинатальна (в період з 22 тижня вагітності до 7 днів з народження) чи неонатальна (протягом перших 28 днів) смерть. Я наводжу цю статистику попри те, що це обурливо, коли йдеться про історію нашого болю. Проте, коли ви стикаєтесь з втратою дитини, можете думати, що з вами щось не так. Можете почуватись безмірно самотніми у горі. Тож, статистика — спроба показати, що ви не одні на цьому шляху. Однак у кожного з свій шлях — через біль, з любов’ю. Скільки б часу дитина не була з вами — декілька тижнів або місяців в утробі чи деякий час після пологів — це був ваш з нею сповнений любові час. І саме ця любов допоможе пройти вам крізь відчай, тугу, скорботу.

Про шлях горя

Це непростий, унікальний для кожного шлях. Можливо, ви вже читали про пережиття стадії переживання болю. Якщо ви зауважили, що у вас інакше, — це нормально.

Щоб ви не відчували: бездонну тугу, злість, відчай, надію, знову біль, апатію, відсторонення, самотність, хвилину вдячності, бажання жити, відсутність будь-яких бажань, — це нормально.

Щоб ви не хотіли: постійно говорити про свою дитину чи мовчати і нікого не чути, – це нормально. Молитися чи злитися на Бога – це нормально. Радіти за друзів чи рідних і їхніх дітей чи дратуватися, чи заздрити – це нормально. Ваше серце шукає свій спосіб навчитися жити з цим болем. Вірте собі. Я не кажу, що з часом ваш біль стане меншим, однак з часом ви навчитеся жити з ним — станете більшими за свій біль. Дайте собі цей час.

Якщо ви втратили дитину на ранніх термінах вагітності, я щиро сподіваюся, що ніхто не сказав: хоч на такому ранньому терміні, пізніше було б гірше\це лише ембріон\значить була на те природна причина чи подібне. Мені боляче писати їх, але я знаю, що часом люди (з добрим наміром і бажанням підтримати), не усвідомлюють, яким болем вони відгукуються. Яким би коротким не було життя дитини, воно важливе і цінне, а біль втрати не співмірний з терміном вагітності. Ви маєте право обмежити чи заборонити будь-які слова знецінення втрати, хто б і з яким би добрим наміром їх не казав. Дозвольте собі отримати підтримку, співчуття від тих, хто розуміє і вшановує з вами пам’ять дитини.

Якщо ви втратили дитину на пізніх термінах вагітності, при пологах чи в перші дні її життя, ви можете картати себе, що чогось не догледіли, не вбереглися, пропустили щось важливе. Не травмуйте себе такими думками. Ви були найкращими батьками для вашої дитини та робили все якнайкраще за тих умов, в яких перебували. Я співчуваю, що ви так мало побули з дитиною, однак проведений з вами час вона була огорнута вашою любов’ю.

З якою би втратою ви не зіштовхнулися — немає гіршого горя, ніж ваше. Щоб вийти з горя, треба крізь нього пройти. Турбуйтесь про себе доступними способами, прислухайтесь до себе, будьте до себе добрими і співчутливими. Пережиття втрати це не тільки важка робота душі, а й шлях її зростання.

До пари. До мами і до тата

Можливо, ви зараз не поруч одне з одним. Можливо, хтось із вас зовсім немає простору для проживання болю втрати дитини чи не може собі дозволити горювати. Можливо, зараз ваші стосунки не такі, якими були до втрати. Можливо, вам часом здаватиметься, що ви одне одного не розумієте. Можливо, ви не захочете обтяжувати партнера/партнерку своїми переживаннями і мовчатимете. Можливо, навпаки — вам необхідно багато про це говорити. Ніщо з зазначеного не говорить про те, що з вами та/чи вашими стосунками щось не так. Переживання втрати — велике випробування для кожного з партнерів і для пари загалом. Зараз ситуацію ускладнює війна і ваша в ній залученість. Обоє вражені і вразливі, але зовні це може проявлятися по-різному. Коли прояви почуттів не збігаються, ви можете відчувати самотність чи злість одне на одного. Важливо дати одне одному простір і право проживати біль по-своєму. Будьте чуйними та терплячими до партнера/ки. Пам’ятайте, що, окрім болю, ви об’єднані любов’ю.

Про «Опіку Ангела»

«Як шкода, що, коли ми зіткнулися з горем втрати, не було таких груп підтримки. Так важливо, що зараз є і що зараз ми можемо прийти і розділити свої почуття», — часто відгукуються учасники групи підтримки батьків, які переживають втрату дитини в період з вагітності до року життя дитини. Тут ви знайдете інформацію, де можна отримати підтримку. «Опіка Ангела» – це організація, створена батьками, які втратили дітей, для підтримки тих, хто проходить через такий досвід зараз чи пережив втрату раніше.

На сайті angelscare.org.ua доступна безкоплатна програма психологічної підтримки батьків «Бути батьками ангела». Вона складається з 10 модулів з інформацією для того, щоб прожити горе та повернутися до життя — відео, вправи та історії інших батьків.

Крім того, на нашому сайті у вільному доступі є блог інформаційних матеріалів про переживання втрати. Є також закрита фейсбук-спільнота, де батьки в горі можуть отримати підтримку, від тих, хто розуміє. Організатори дбають, щоб група залишалась безпечним місцем для спілкування, додає лише перевірених учасників, які погоджуються з правилами спільноти.

Можна також зареєструватися на конфіденційні та безоплатні групи підтримки, які проходять щомісяця angelscare.org.ua/supportgroups (наразі здебільшого онлайн). До них можуть долучитися чоловіки, жінки та пари. Окремо є група для тих, хто планує чи зараз проживає вагітність після втрати. Спільноти функціонують за принципом «рівний-рівному», де батьки, які пережили втрату дитини підтримують тих, хто зараз проходить найважчі миті свого життя. Безумовно, кожен шлях проживання горя унікальний, однак ніхто не має залишатися наодинці зі своїм болем.

На початку почувалася так, ніби я завалена камінням, а в кінці — відчуття, ніби кожен з групи забрав по камінчику, і стало, наче легше дихати;

Був, наче клубок у горлі, зовсім не міг говорити, а коли послухав історії інших, відчув, що хочу свою розказати. І тоді мій клубок став меншим

відгуки учасників, які наважилися прийти на групу

Щиро співчуваю вашій втраті. Щиро вірю у силу і світло вашої любові, яку запалила дитина.