Ми показуємо вам матеріали та статті для ролі Коханих.
…легше спілкуватися стало зі знайомими, з друзями, в яких теж є такий досвід, в яких або чоловік, або син [служить]. Це розуміння одне одного в такій ситуації все-таки. — Партнерка нещодавно мобілізованого воїна.
Під час служби партнера ти стаєш опорою для його батьків, родичів. Повідомляєш їм новини, емоційно підтримуєш. Піклуєшся про його рідних, про яких він піклувався до служби. Ти можеш відчувати, що твої зусилля сприймаються як даність і ти не отримуєш належного визнання. Обговори з родиною, що теж потребуєш взаємної підтримки.
Якщо у вас є діти, на тебе лягають всі батьківські обов’язки і підтримка зв’язку дитини з татом. На тобі також відповідальність пояснити, що таке війна, з якими небезпеками стикається тато або чому він загинув, що таке полон чи зникнення безвісти. Ти маєш дбати про безпеку дітей під час тривог і обстрілів. Не соромся просити про допомогу з піклуванням про них.
На жаль, іноді трапляється так, що через нерозуміння близьких жінки припиняють з ними спілкуватися. Водночас буває, що близькі щиро хочуть підтримати та не знають, як це правильно зробити. Обговори з ними, який формат підтримки буде для тебе найкращим.
Коли ти розпочинаєш свій Шлях коханої воїна, ти можеш суттєво змінити своє коло спілкування, ставлення до суспільства чи певних людей. Тебе може накривати відчуття ізольованості, особливо коли твій досвід знецінюється чи ігнорується. Від цього виникає бажання закритися, відсторонитися від усіх, хто не розуміє твій досвід, ставить некоректні питання — навіть від друзів.
Ти можеш стикатися з нетактовними і неприйнятними питаннями чи коментарями різних людей про виплати, твоє особисте життя, поведінку чи зовнішність. У суспільстві можуть панувати стереотипні уявлення про коханих воїнів і як їм слід виглядати та поводитися. Найбільшим випробуванням це стає тоді, коли коханий загинув, зник безвісти чи у полоні — оточення може засуджувати якусь поведінку та нав’язувати те, як треба горювати, спілкуватися чи проводити вільний час. Пам’ятай, що немає правильного способу проживати ці досвіди. На кожному етапі свого Шляху варто дослухатися насамперед до себе та проживати його так, як це потрібно тобі.
Якщо ти проживаєш невизначеність або втрату, додатково може травмувати низька культура вшанування пам’яті загиблих воїнів і поваги до досвіду родин військових. Це посилює відчуття несправедливості, самотності й безпорадності. Може виникнути вороже ставлення до зовнішнього світу чи людей, які в потрібний момент не підтримали. Не соромся доєднатися до групи підтримки, де є безпечне коло спілкування жінок, які проживають схожий досвід.
Через нерозуміння, ігнорування досвіду може ставати дедалі складніше спілкуватися з цивільним населенням, яке не має близьких серед військових і ветеранів/ок, не долучається до волонтерської допомоги. Стає важче перебувати серед інших людей, болісно сприймаються закохані пари чи тата, які проводять час із сім’ями, посилюється відчуття покинутості й несправедливості, злості на цивільних, які не воюють. Ця внутрішня напруга може посилюватися, якщо серед близьких є інші чоловіки, яких не хочеться «відпускати» у військо.
Ти можеш почати більше спілкуватися та ділитися почуттями з тими, хто має схожий досвід і цінності, проявляє емпатію та не засуджує. Часто це жінки, чиї партнери також служать. У цьому вузькому колі утворюється міцна підтримка і взаєморозуміння. З часом ти можеш інтегруватися в нове соціальне середовище, знаходити нові знайомства, залучатися до груп підтримки — усе це допомагає почуватися почутою у колі своїх.
Наші партнери, до яких ти також можеш звернутися по підтримку:
