І я, коли лягла, дивлюсь, мені дзвонить [імʼя комбата]. Поганий дзвіночок, що він мені дзвонить сам. І коли я вже підняла трубку, мене прибило, коли він почав офіційно представлятись. Тому що це мій приятель [імʼя]. У мене ще була якась надія, що, може, важко поранений, що дуже важко поранений, критичний. Він мені сказав, що, виконуючи обов’язок по захисту Батьківщини, близько 14:30 [імʼя] загинув. Через дві години після того, як він загинув, мене вже сповістив командир. Це виключення із правил — Партнерка загиблого воїна.

Кохані воїнів перебувають у постійній тривозі за життя своїх партнерів. Якщо партнер перебуває на бойових позиціях або з ним немає зв’язку — це відчуття загострюється. Водночас не всі партнери проговорюють тему загибелі, і не всі партнерки відчувають, що має щось статися. Та з отриманням звістки про загибель партнера настає етап, на якому кохані воїнів змушені проживати найважче особисте горе. 

Із загибеллю партнера твій шлях коханої воїна не завершується. Ти залишаєшся його родиною та стаєш тією людиною, яка опікується поверненням тіла, похованням і вшануванням партнера. Ти можеш проживати горе так, як відчуваєш. У ньому може бути місце і сльозам, і ресурсам, які наповнюють. Не соромся піклуватися про себе. Ветеран Хаб завжди поруч із тобою протягом твого шляху. 

Що відбувається на цьому етапі?

• офіційне повідомлення про загибель від військової частини чи військкомату;
• опізнавання тіла, проведення ДНК-тесту за потреби;
• перевезення тіла і поховання;
• проживання втрати, можливе відсторонення від оточення, відчуття самотності й беззахисності;
• вшанування і збереження пам’яті, інтеграція досвіду втрати в життя;
• пошук себе в житті без партнера.

Виклики етапу:

• можлива тривала відсутність зв’язку й інформації; 
• зіткнення з фактом загибелі під час опізнання тіла;
• затримка з перевезенням тіла й похованням через бюрократію чи форс-мажори;
• обов’язковість зареєстрованого шлюбу для всіх процедур і державної допомоги, за його відсутності — тривалий бюрократизований процес доведення факту стосунків;
• можлива самостійна організація і оплата поховання з відсутністю часу на горювання;
• бюрократичні перепони для альтернативного поховання, потреба вивчати юридичні питання, аби втілити побажання партнера;
• неможливість пропрацювати втрату через необхідність виходити на роботу, піклуватися про дітей чи близьких;
• можлива відсутність тактовності й емпатії від оточення, невміння близьких коректно підтримати;
• у перший рік проживання втрати можливе погіршення фізичного здоров’я і поява шкідливих звичок, тривога за майбутнє, апатія і депресивні стани, суїцидальні думки.

Про що варто подбати?

• переконайся, що військова частина виконує зобов’язання за офіційною процедурою: перевезення тіла, купівля труни й комплекту форми;
• обговори з роботодавцем незаплановану відпустку і її тривалість з огляду на твій стан і потреби;
• якщо необхідно доводити факт стосунків, звернися по допомогу до юристів: список перевірених організацій, які надають юридичну підтримку воїнам та їхнім близьким — тут.
• обговори з близькими, який формат підтримки буде для тебе найкращим.

Як віднайти опору у цей час?

• проживай втрату так, як це потрібно саме тобі: щодня ходити до місця поховання, зберігати одяг, носити обручку партнера чи писати йому листи;
• ти можеш плакати стільки, скільки тобі це необхідно, будь-де і будь-яку кількість часу;
• попроси близьких про допомогу з побутом, піклуванням про дітей; 
• обирай будь-які комфортні тобі способи самопідтримки: ти можеш відволікатися на хобі, навчання, роботу, спілкування з близькими, подорожі, смачну їжу тощо;
• скористайся допомогою фахівців/чинь з психічного здоров’я: це може бути і психотерапія, і медикаментозна терапія; 
• відвідуй групову терапію для партнерок загиблих воїнів, де є безпечне коло спілкування і взаємопідтримка;
• дай собі час для усвідомлення втрати як частини твого шляху, для віднаходження нових сенсів у житті.

Біль не зникне, дійсно, до сих пір боляче. Але якийсь момент є, воно не те що притупилося, воно якось як зрослося, вросло якось — Жінка, чоловік/партнер служить вдруге з 2014.

Ти проживаєш втрату. Ми поруч. Якщо ти потребуєш підтримки чи виговоритися, звертайся: +380673482868