Звернутись до психолога чи психотерапевта — не соромно, а відповідально. Рекомендації для вибору спеціаліста.

Інколи парі потрібна підтримка абсолютно сторонньої людини — психолога або психотерапевта. Ми тільки звикаємо до того, що сім’я —  це не лише про одруження, народження дітей, купівлю машини. Сімейне життя — система відносин зі своїми  правилами, зв’язками, закономірностями функціонування, межами. Стосунки не можна ПОбудувати, їх можна БУдувати, тобто це процес, в якому мають брати участь мінімум двоє. І він триває стільки, скільки тривають стосунки.

‍

Кризи — неминучі. В сімейному житті також. Причини можуть бути різні. Ми змінюємось під дією зовнішніх обставин, війна — не виняток, це неймовірний стрес та випробування. Змінюються умови нашого життя або ми зазнаємо змін через внутрішні процеси (дорослішання, психотерапевтична робота тощо). По суті, люди мають змінюватись, тому що мають розвиватись. Це означає, що змінюються і стосунки. Зміни — це кризи. А криза — можливість, якщо проходити крізь неї з проактивної позиції.

Сімейна терапія — один з способів долати виклики та кризи. Тож пари, які звертаються за сімейною психотерапією, відповідально та по-дорослому реагувати на кризи.

Варто зазначити, що сімейна терапія не є панацеєю, інколи якраз після терапії пара обирає розійтись. Це також ок: як правило, люди приймають усвідомлене та виважене рішення, переконавшись в ньому. Але також сімейна терапія може виявити проблему та надати партнерам інструменти для її розв’язання, щоб ті могли продовжувати будувати свою родину з любов’ю та довірою.

‍

Класичні міфи про психологів («моя подруга — краща психологиня») вже розвінчували багато разів. Але ми все ж таки наголосимо на тому, що подруга або друг навряд чи знають закони психіки, розуміють, що таке сімейні системи та як вони функціонують. Це специфічні знання, які люди отримують буквально роками навчання. Тож друзі — це емоційна підтримка, але не фахівці в цій сфері. І очікувати позитивного результату від кухонних розмов даремно.

‍

Тож, ми визначились, що кухонна терапія не є фаховою допомогою. А от сімейна терапія має певні різновиди, в яких варто розібратись.

Важливо розрізняти:

• Подружня терапія (консультування) — орієнтована на подружню пару та її проблеми.
• Сімейна консультація — подружнє консультування (терапія), тобто робота з подружжям, одна з форм подружньої терапії, коли мова йде про простіші, поверхневі і короткочасні психотерапевтичні впливи, в основному — в кризових ситуаціях.
• Сімейна терапія — на відміну від подружньої терапії поширюється на всю сім’ю в цілому, включаючи дітей, причому увага звертається в основному на відносини між батьками та дітьми.

Також визначають основні підходи до розв’язання подружніх проблем:

• Психоаналітичний, який розглядає поточні сімейні конфлікти з врахуванням повторення минулих, прикладу поведінки, отриманого в минулих відносинах. Що своєю чергою переносяться на актуальні стосунки.
• Біхевіористський, не претендує на виявлення глибоких причин подружньої дисгармонії, але спрямований насамперед на зміну поведінки партнерів. Такий підхід забезпечує: поведінку поваги; отримання навичок і умінь (правильно спілкуватися і розв’язувати проблеми);  подружній договір про зміну поведінки
• Гуманістичний, в основі якого лежить завдання досягнення змін в уявленнях про подружні зв’язки. Подружжя має стати відкритим, щирим у спілкуванні. Почуття (зокрема, агресивні) не варто приховувати, але й провокувати конфлікт вони теж не мають.
• Системний підхід, при якому увага терапевта на взаємообумовленості поведінки партнерів або всіх членів сім’ї. Вивчається вплив поведінки одного на іншого або на всіх членів сім’ї.

Всі ці підходи є ефективними, але конкретно вам може підійти щось одне. Тому варто в пошуках вашого психолога уточнювати, в якому підході він/вона працює і чи має відповідну освіту.

Також, коли обираєте психолога, варто спиратись на такі правила:

1. Ви не маєте бути з психологом друзями, ріднею або мати якісь подвійні стосунки. Наприклад, працювати в одному місці, вчитись разом, бути студентом або викладачем одне одному тощо.
2. У будь-якого психолога має бути базова психологічна освіта. У психолога, який працює з подружжям, має бути відповідна освіта.
   Спеціаліст має бути готовий підтвердити свою освіту документально.
3. Перед першою зустріччю психолог має поцікавитись приблизною темою вашого запиту, щоб переконатись — ця тема в межах його/її компетенції. Наприклад, психолог може вести індивідуальне консультування, але не працювати з подружніми парами; працювати з дорослими, але не працювати з дітьми тощо.
4. Ваша особиста зустріч має відбуватися у консультативному кабінеті, а не в кафе, у парку, інших публічних місцях або у в когось вдома. Важливо, щоб ви були самі та сторонні не могли підслухати вашу розмову, адже вона має бути конфіденційною. Під час роботи в онлайн-форматі вимоги до безпечного простору залишаються такими ж самим: окреме закрите приміщення як у психолога, так і у клієнта.
5. Психолог має повідомити вам умови консультування: час зустрічі, ціну й умови оплати у випадку приватного консультування, а також правила скасування зустрічі.
6. Фахівець мусить дотримуватись етичних норм та бажано, щоб ваш консультант належав до якоїсь психотерапевтичної спільноти, що має свій етичний комітет. Ви зможете подати скаргу в цей комітет у разі порушення етичних норм психологом та захистити себе. Поки що в Україні — це єдиний спосіб регуляції діяльності психологів та психотерапевтів.
7. Психолог не приймає за вас рішень (наприклад, звільнятись з роботи, одружуватись чи розлучатись), не каже, що для вас буде добрим чи поганим у загальних життєвих питаннях. Проте психолог дає рекомендації щодо покращення вашого психічного здоров’я, як справлятись зі складними станами, вчить різноманітним технікам та загалом веде процес терапії.

Загалом поведінка терапевта не може бути зверхньою та/чи неетичною. Сімейний терапевт ніколи вам не скаже, що робити з стосунками. Такі рішення має приймати тільки пара, а психолог надає інструменти розуміння себе, одне одного та ситуації.

Інколи  подружній консультант може запропонувати індивідуальну терапію у колег комусь із пари. Це може відбутись через наявність в одного з партнерів розладів (наприклад, депресія) або особистих проблем, які своєю чергою впливають на подружжя. Для ефективної роботи виникає потреба працювати над покращенням психічного здоров’я в індивідуальному форматі. Що може не скасовувати необхідності мати сімейні консультації. Таким чином, ми ще раз переконуємось, наскільки психічне здоров’я впливає на наш добробут, стосунки та життя.

Також може відбуватись навпаки, якщо ви знаходитесь в індивідуальній терапії, то ваш психотерапевт може запропонувати окремі сімейні консультації, щоб, наприклад, залучити партнера в терапію, надати інформацію, як саме підтримати людину. Це буде саме консультація, а не довгий психотерапевтичний процес, що на меті має психоедукацію (психологічна просвіта) та надання рекомендацій щодо процесу одужання.

Важливо, якщо психолог працює з вами в індивідуальному форматі, то він/вона не може працювати з вами як сімейний терапевт. Тому, при необхідності саме подружньої терапії вас мають перенаправити до колеги, що буде працювати з вами як з родиною.

Загалом культура звернень до психологів змінюється в доброму сенсі. І це хороша новина. Бо все рідше можна чути осудження щодо звернення до фахівців психічного здоров’я. Все частіше люди рекомендують психологів одне одному. Стимулом для цього стала безперечно війна.

І все частіше саме ветерани та їхні родини стають амбасадорами психічного здоров’я і своїм прикладом доводять, що турбота про нього дає можливість проходити крізь важкі випробування та мати високу якість життя, наповнену сенсами та змістами.

Ви не зобов’язані ділитись фактом відвідування психолога або психотерапевта. При цьому ніхто не має права засуджувати або навіть жартувати з цього приводу. Бо можна скільки завгодно віджартовуватись і при цьому не діяти, а приймати виклики життя та усвідомлено реагувати на них. Працювати над власним добробутом і добробутом своєї родини.

‍

Сімейним парам в пригоді можуть стати книги:

1. Володимир Станчишин «Для стосунків потрібні двоє»;
2. Метью МакКейн, Патрік Фаннінг, Кім Палег «Мистецтво бути у парі: практичні навички»