Ми показуємо вам матеріали та статті для ролі Коханих.

Як багатодітні ветеран або ветеранка можуть пояснити свій стан фахівцю

Вагаєшся, перш ніж звернутись до лікаря, та почуваєш невпевненість, коли взаємодієш з медичною системою? У статті розповімо, що робити, щоб твоя співпраця з лікарем/кою була ефективною, та опишемо, як слід поводитися фахівцю або фахівчині, коли вони мають на прийомі ветерана або ветеранку.

Авторки:

Анна Камінська
Авторка, докторка медичних наук, професорка, психотерапевтка ГО Вільний вибір

Олеся Скорик
Редакторка

Ця стаття — частина серії статей, де ми розповідаємо про те, як можна пояснити свій психоемоційний стан лікарю або лікарці залежно від твого досвіду повернення.

Читай та передавай побратимам та посестрам також статті про пояснення свого стану після мінно-вибухової травми, після поранення або ампутації, після завершення служби за віком або мати та після завершення служби для догляду за близькою людиною.

Кожен людський досвід — індивідуальний і неповторний, тож годі очікувати, що тебе розумітимуть без слів. Згадай, як буває складно збагнути, що турбує немовля або маленьку дитину, яка ще не вміє пояснювати свій стан словами. Люди, які не мають твого досвіду, можуть не розуміти багатьох речей. Це стосується всіх цивільних, і лікарі та лікарки не виняток.

Важливо говорити з фахівцями та фахівчинями, зокрема з лікарями та лікарками первинної або вторинної ланки, про свій фізичний та психоемоційний стан, пояснювати свої почуття та емоції, які виникають внаслідок звільнення після народження третьої дитини. Адже що точніша й достовірніша інформація, то чіткіше лікар або лікарка зможуть зрозуміти твій запит, встановити правильний діагноз, скерувати на дослідження й оформити відповідну документацію.

Лікар або лікарка — це фахівець або фахівчиня, які довгий час навчалися, щоб якомога ефективніше визначати наявність проблем зі здоров’ям та надавати відповідну допомогу. Але й лікарі та лікарки потребують співпраці та участі пацієнтів у лікувальному процесі. Важливо, щоб ви з ними стали командою, а не супротивниками.

Як ти можеш почуватися

Фізичний та психологічний стан після звільнення залежать від багатьох чинників:

  • біологічні — вік, стать, тип нервової системи, кількість та вид поранень, черепно-мозкові або акубаротравми (раніше — контузії), умови та тривалість перебування на службі;
  • психосоціальні — стосунки в сім’ї, підтримка у ветеранському середовищі, повернення до професійної діяльності або вихід на пенсію;
  • наявність травматичного досвіду — твій мозок може реагувати на тригери й видавати тривогу або інші емоційні реакції; буває так, що симптоми проявляються не одразу, а через певний час;
  • часові — скільки часу минуло після звільнення, як відбувається процес адаптації до цивільного життя.

У будь-якому випадку після звільнення ти проходиш період адаптації до цивільного середовища. У цей час будь уважним/уважною до свого стану та стався до себе доброзичливо. Адже на відновлення потрібен час.

Одні й ті самі речі у повсякденні багатодітної родини для когось є викликом, а для когось — ресурсом. Один/одна отримує багато задоволення й енергії від взаємодії з дітьми, а для іншого/іншої шумні ігри та потреба в увазі можуть стати надмірними й емоційно виснажливими.

У період адаптації до цивільного життя в тебе можуть виникати певні симптоми з боку фізичного та психологічного стану, на які варто звернути увагу. Досліди глибше їхні причини й за потреби звернися до лікаря або лікарки.

Утім, є стани та симптоми, які в жодному разі не можна ігнорувати, зокрема:

  • симптоми повторного переживання важкого стресу — нав’язливі спогади, флешбеки, сновидіння;
  • порушення сну — труднощі засинання, переривчастий сон, ранні пробудження, поверхневий сон;
  • пригніченість, апатія, що тривають понад 2 тижні;
  • порушення пам’яті — забудькуватість, випадіння фрагментів з пам’яті;
  • порушення стійкості та концентрації уваги;
  • напади неконтрольованої злості/дратівливість;
  • суїцидальні думки — це серйозний симптом, який завжди потрібно брати до уваги; передусім зверни увагу, чи є інші зміни в твоєму стані, окрім таких думок; не зволікай звертатись по допомогу до лікаря-психіатра або лікарки-психіатриніі; імовірно, що тобі доведеться приймати ліки під наглядом фахівця або фахівчині;
  • саморуйнівна поведінка — зловживання алкоголем, ризиковане використання зброї;
  • тривога, емоційне перезбудження, емоційна нестабільність;
  • втрата інтересу до життя;
  • уникання сім’ї та друзів;
  • агресивна або імпульсивна поведінка;
  • фізичний біль та дискомфорт.

Відстежуй свій стан та оцінюй його на чотирьох рівнях:

Рівень тілесних відчуттів/симптомів

Це можуть бути конкретні симптоми, як-от запаморочення чи шум у вухах, або ж якісь загальні явища — байдужість до довкілля, почуття невизначеної туги. Помічай такі особливості. Коли хвороба починає розвиватися, то ще задовго до появи болю, задишки або інших безсумнівних її ознак ти можеш відчувати якісь явища загального порядку.

Рівень думок

Мова про логічне оцінювання стану з позиції наявних знань і досвіду. Як ти розумієш те, що з тобою відбувається, та які причині цього. Поміркуй, коли вперше виникли симптоми, з чим вони пов’язані, коли посилюються, а що, навпаки, зменшує їхню інтенсивність. Усі ці деталі можуть бути важливими для встановлення правильного діагнозу під час візиту до лікаря або лікарки.

Рівень почуттів

Тут проаналізуй загальне емоційне ставлення до ситуації, спричиненої хворобою. Емоція страху, що виникає у відповідь на біль, запускає цілий комплекс емоційних реакцій, пов’язаних із хворобою: почуття надії, суму, розпачу, безнадійності, злості тощо. Різні люди по-різному сприймають появу одних і тих самих симптомів.

Рівень дій/поведінкових реакцій

Своє уявлення про хворобу ти втілюєш у конкретних діях, спрямованих на подолання хворобливого стану: записуєшся на прийом до лікаря або лікарки, до представника альтернативної медицини або займаєшся самолікуванням. Когось хвороба змушує активно шукати способи лікування й захисту від неприємних наслідків, іншого — паралізує, ще когось залишає байдужим. Поміркуй, які твої поведінкові реакції на хворобу.

Як підготуватись до візиту до лікаря або лікарки

Ознайомся з рекомендаціями щодо підготовки до прийому та власне спілкування з лікарем/кою:

  1. Перш ніж іти до лікаря/ки, запиши свої запитання, щоб не забути про них в потрібний момент. Зазвичай час на прийом одного пацієнта обмежений, тому використовуй його ефективно.
  2. Будь точним/ою та однозначним/ою. Старайся детально відповідати на запитання лікаря/ки щодо твого стану.
  3. Пам’ятай, що не на всі запитання є відповіді, навіть у лікарів/ок. Особливо на ті, які починаються зі слова «чому».
  4. Відокремлюй свою злість та розчарування щодо симптомів від свого ставлення до лікарів/ок та системи охорони здоров’я. Пам’ятай, що ви з лікарем/кою маєте спільну мету.
  5. Цінуй те, що роблять медичні працівники та працівниці, і не забувай дякувати.

Приклади запитань, які ти можеш поставити лікарю або лікарці

Про медичну допомогу в цілому

● Що могло спричинити стан/хворобу?

● Як називається цей стан/хвороба?

● Чи ймовірно, що цей стан/хвороба зникне сам/сама собою?

● Чи може біль зменшитися або зникнути?

● Як радите лікувати цей стан/хворобу?

● Які інші способи лікування цього стану/хвороби?

● Які інші способи лікування цього стану/хвороби?

● Які ризики пов’язані з цими методами лікування?

● Який термін лікування?

● Чи потрібне перебування в лікарні?

● Який очікуваний час відновлення?

● Яких змін у способі життя слід очікувати в майбутньому?

● Яких змін у способі життя слід очікувати в майбутньому?

● Чи потрібно якось змінювати свій спосіб життя зараз? Які є поради щодо режиму харчування, фізичної активності?

Про медичні тести та процедури

● Чи необхідний рекомендований тест або процедура для підтвердження чи спростування діагнозу?

● Чи змінять результати тесту спосіб лікування стану/хвороби?

● Які є пов’язані з процедурами ризики?

● Що станеться, якщо я відмовлюсь пройти цей тест?

● Яка вартість тесту і чи покриватиме його страховка?

● Чи потребуватиме дослідження зміни будь-яких ліків, які я приймаю?

● Яка ймовірність отримання неточних результатів тесту? 

● Яка процедура тестування? Чи буде це боляче? 

● Як мені підготуватися до здачі аналізу/ тесту? 

● Чи знадобиться мені допомога, щоб потім повернутися додому? 

● Хто буде інтерпретувати результати тесту? 

● Як отримати результати аналізів? 

● Чи можна надіслати результати тесту безпосередньо мені?

Про роботу кабінету лікаря/ки

● У які дні/години ви працюєте?

● Як обробляються невідкладні медичні випадки?

● Коли найкращий час зв’язатися з вами телефоном?

● Якому методу зв’язку ви віддаєте перевагу?

● Хто може відповісти на запитання, якщо ви недоступні? 

● Кому я можу подзвонити в неробочий час або коли вас немає, якщо виникла невідкладна ситуація?

Про вартість медичних послуг

● Як оплачуються медичні послуги?

● Які ліки можна отримати безкоштовно, а які потребують додаткових витрат?

● Які є програми підтримки ветеранів у вашому лікувальному закладі?

● Де ветеран/-ка може пройти реабілітацію?

Про виписку з медичного закладу

● Які документи необхідно оформити?

● Як будуть оплачуватися додаткові витрати?

● Хто надаватиме додаткову медичну допомогу вдома?

● Коли потрібно пройти повторне обстеження/записатись на наступний візит до лікаря?

Це базовий перелік запитань. Залежно від твого стану чи конкретної ситуації ти можеш його скорочувати чи доповнювати. Головне — вийти від лікаря або лікарки з розумінням, що відбувається і як діяти далі.

Що важливо розуміти лікарю/ці для покращення комунікації з ветараном/кою
Додаємо документ в зручному форматі, у якому розповімо про те, що важливо розуміти лікарю або лікарці про спілкування з тими, хто має бойовий досвід. Закликаємо тебе передати цю інформацію своїм лікарям або лікаркам.

Подзвонити нам