Ми показуємо вам матеріали та статті для ролі Коханих.
Вагаєшся, перш ніж звернутись до лікаря, та почуваєш невпевненість, коли взаємодієш з медичною системою? У статті розповімо, що робити, щоб твоя співпраця з лікарем/кою була ефективною, та опишемо, як слід поводитися фахівцю або фахівчині, коли вони мають на прийомі ветерана або ветеранку.
Авторки:
Анна КамінськаАвторка, докторка медичних наук, професорка, психотерапевтка ГО Вільний вибір
Олеся СкорикРедакторка
Ця стаття — частина серії статей, де ми розповідаємо про те, як можна пояснити свій психоемоційний стан лікарю або лікарці залежно від твого досвіду повернення.
Читай та передавай побратимам та посестрам також статті про пояснення свого стану після мінно-вибухової травми, після поранення або ампутації, після завершення служби за віком або мати та після завершення служби для догляду за близькою людиною.
Кожен людський досвід — індивідуальний і неповторний, тож годі очікувати, що тебе розумітимуть без слів. Згадай, як буває складно збагнути, що турбує немовля або маленьку дитину, яка ще не вміє пояснювати свій стан словами. Люди, які не мають твого досвіду, можуть не розуміти багатьох речей. Це стосується всіх цивільних, і лікарі та лікарки не виняток.
Важливо говорити з фахівцями та фахівчинями, зокрема з лікарями та лікарками первинної або вторинної ланки, про свій фізичний та психоемоційний стан, пояснювати свої почуття та емоції, які виникають внаслідок звільнення після народження третьої дитини. Адже що точніша й достовірніша інформація, то чіткіше лікар або лікарка зможуть зрозуміти твій запит, встановити правильний діагноз, скерувати на дослідження й оформити відповідну документацію.
Лікар або лікарка — це фахівець або фахівчиня, які довгий час навчалися, щоб якомога ефективніше визначати наявність проблем зі здоров’ям та надавати відповідну допомогу. Але й лікарі та лікарки потребують співпраці та участі пацієнтів у лікувальному процесі. Важливо, щоб ви з ними стали командою, а не супротивниками.
Фізичний та психологічний стан після звільнення залежать від багатьох чинників:
У будь-якому випадку після звільнення ти проходиш період адаптації до цивільного середовища. У цей час будь уважним/уважною до свого стану та стався до себе доброзичливо. Адже на відновлення потрібен час.
Одні й ті самі речі у повсякденні багатодітної родини для когось є викликом, а для когось — ресурсом. Один/одна отримує багато задоволення й енергії від взаємодії з дітьми, а для іншого/іншої шумні ігри та потреба в увазі можуть стати надмірними й емоційно виснажливими.
У період адаптації до цивільного життя в тебе можуть виникати певні симптоми з боку фізичного та психологічного стану, на які варто звернути увагу. Досліди глибше їхні причини й за потреби звернися до лікаря або лікарки.
Утім, є стани та симптоми, які в жодному разі не можна ігнорувати, зокрема:
Рівень тілесних відчуттів/симптомівЦе можуть бути конкретні симптоми, як-от запаморочення чи шум у вухах, або ж якісь загальні явища — байдужість до довкілля, почуття невизначеної туги. Помічай такі особливості. Коли хвороба починає розвиватися, то ще задовго до появи болю, задишки або інших безсумнівних її ознак ти можеш відчувати якісь явища загального порядку. Рівень думокМова про логічне оцінювання стану з позиції наявних знань і досвіду. Як ти розумієш те, що з тобою відбувається, та які причині цього. Поміркуй, коли вперше виникли симптоми, з чим вони пов’язані, коли посилюються, а що, навпаки, зменшує їхню інтенсивність. Усі ці деталі можуть бути важливими для встановлення правильного діагнозу під час візиту до лікаря або лікарки. Рівень почуттівТут проаналізуй загальне емоційне ставлення до ситуації, спричиненої хворобою. Емоція страху, що виникає у відповідь на біль, запускає цілий комплекс емоційних реакцій, пов’язаних із хворобою: почуття надії, суму, розпачу, безнадійності, злості тощо. Різні люди по-різному сприймають появу одних і тих самих симптомів. Рівень дій/поведінкових реакційСвоє уявлення про хворобу ти втілюєш у конкретних діях, спрямованих на подолання хворобливого стану: записуєшся на прийом до лікаря або лікарки, до представника альтернативної медицини або займаєшся самолікуванням. Когось хвороба змушує активно шукати способи лікування й захисту від неприємних наслідків, іншого — паралізує, ще когось залишає байдужим. Поміркуй, які твої поведінкові реакції на хворобу.
Рівень тілесних відчуттів/симптомівЦе можуть бути конкретні симптоми, як-от запаморочення чи шум у вухах, або ж якісь загальні явища — байдужість до довкілля, почуття невизначеної туги. Помічай такі особливості. Коли хвороба починає розвиватися, то ще задовго до появи болю, задишки або інших безсумнівних її ознак ти можеш відчувати якісь явища загального порядку.
Рівень думокМова про логічне оцінювання стану з позиції наявних знань і досвіду. Як ти розумієш те, що з тобою відбувається, та які причині цього. Поміркуй, коли вперше виникли симптоми, з чим вони пов’язані, коли посилюються, а що, навпаки, зменшує їхню інтенсивність. Усі ці деталі можуть бути важливими для встановлення правильного діагнозу під час візиту до лікаря або лікарки.
Рівень почуттівТут проаналізуй загальне емоційне ставлення до ситуації, спричиненої хворобою. Емоція страху, що виникає у відповідь на біль, запускає цілий комплекс емоційних реакцій, пов’язаних із хворобою: почуття надії, суму, розпачу, безнадійності, злості тощо. Різні люди по-різному сприймають появу одних і тих самих симптомів.
Рівень дій/поведінкових реакційСвоє уявлення про хворобу ти втілюєш у конкретних діях, спрямованих на подолання хворобливого стану: записуєшся на прийом до лікаря або лікарки, до представника альтернативної медицини або займаєшся самолікуванням. Когось хвороба змушує активно шукати способи лікування й захисту від неприємних наслідків, іншого — паралізує, ще когось залишає байдужим. Поміркуй, які твої поведінкові реакції на хворобу.
Ознайомся з рекомендаціями щодо підготовки до прийому та власне спілкування з лікарем/кою:
● Що могло спричинити стан/хворобу?
● Як називається цей стан/хвороба?
● Чи ймовірно, що цей стан/хвороба зникне сам/сама собою?
● Чи може біль зменшитися або зникнути?
● Як радите лікувати цей стан/хворобу?
● Які інші способи лікування цього стану/хвороби?
● Які ризики пов’язані з цими методами лікування?
● Який термін лікування?
● Чи потрібне перебування в лікарні?
● Який очікуваний час відновлення?
● Яких змін у способі життя слід очікувати в майбутньому?
● Чи потрібно якось змінювати свій спосіб життя зараз? Які є поради щодо режиму харчування, фізичної активності?
● Чи необхідний рекомендований тест або процедура для підтвердження чи спростування діагнозу?
● Чи змінять результати тесту спосіб лікування стану/хвороби?
● Які є пов’язані з процедурами ризики?
● Що станеться, якщо я відмовлюсь пройти цей тест?
● Яка вартість тесту і чи покриватиме його страховка?
● Чи потребуватиме дослідження зміни будь-яких ліків, які я приймаю?
● Яка ймовірність отримання неточних результатів тесту?
● Яка процедура тестування? Чи буде це боляче?
● Як мені підготуватися до здачі аналізу/ тесту?
● Чи знадобиться мені допомога, щоб потім повернутися додому?
● Хто буде інтерпретувати результати тесту?
● Як отримати результати аналізів?
● Чи можна надіслати результати тесту безпосередньо мені?
● У які дні/години ви працюєте?
● Як обробляються невідкладні медичні випадки?
● Коли найкращий час зв’язатися з вами телефоном?
● Якому методу зв’язку ви віддаєте перевагу?
● Хто може відповісти на запитання, якщо ви недоступні?
● Кому я можу подзвонити в неробочий час або коли вас немає, якщо виникла невідкладна ситуація?
● Як оплачуються медичні послуги?
● Які ліки можна отримати безкоштовно, а які потребують додаткових витрат?
● Які є програми підтримки ветеранів у вашому лікувальному закладі?
● Де ветеран/-ка може пройти реабілітацію?
● Які документи необхідно оформити?
● Як будуть оплачуватися додаткові витрати?
● Хто надаватиме додаткову медичну допомогу вдома?
● Коли потрібно пройти повторне обстеження/записатись на наступний візит до лікаря?
Це базовий перелік запитань. Залежно від твого стану чи конкретної ситуації ти можеш його скорочувати чи доповнювати. Головне — вийти від лікаря або лікарки з розумінням, що відбувається і як діяти далі.
Що важливо розуміти лікарю/ці для покращення комунікації з ветараном/коюДодаємо документ в зручному форматі, у якому розповімо про те, що важливо розуміти лікарю або лікарці про спілкування з тими, хто має бойовий досвід. Закликаємо тебе передати цю інформацію своїм лікарям або лікаркам.